„Кийвіа” — це мій маленький проєкт і велика мрія, яку я плекав дуже давно. Я так довго уявляв, як повернуся додому й відкрию власну кав’ярню. Бачив її як простір для творчості та справжнє відображення своєї особистості. І ось, із першим днем літа, ми нарешті народилися! Чекаємо на вас у гості!
Так про відкриття власної кав’ярні у своїх соцмережах повідомив ветеран Олександр Чумак. Сюди можна заїхати на кріслі колісному й залишити каву «на підвіс». Розпитали Олександра про шлях до власної кав’ярні і про те, чому найсмачніша кава в його житті — розчинна «Галка» з кишені.
Я весь час прокладав свій шлях до Києва
Коли я вчився на бакалавраті у 2008 році, Росія вдарила ракетами по Грузії. І це був перший момент переосмислення моєї національної свідомості. Потім я вирішив пройти строкову службу. Думав, якщо раптом у нас станеться така сама війна, то я вже буду готовим.
Вже у 2014-му я отримав диплом і записався в третю хвилю мобілізації. Перше поранення отримав узимку 2015 року, ще до виходу з Дебальцевого. Тоді звільнився, дав собі слово, що більше не буду служити.
Саме тоді я думав, що, можливо, настав час спробувати відкрити свою кав’ярню. Але так сталося, що я досить швидко повернувся до війська. Мене все-таки емоційно тягнуло назад. І все це відтермінувалося до останнього поранення, коли я вже втратив дві ноги
Тоді я вирішив повернутися до Києва. Звідси, до речі, й народилася назва закладу — «Кийвіа». Це Київ плюс дорога. Для мене особисто це — повернення додому. Я ще й мандрівник, і моя найулюбленіша справа в житті — це мандри.
Я весь час прокладав свій шлях до Києва. Мені це дуже близько, і саме це мені подобається в цій назві.
Це моя пісочниця
Ще під час навчання я працював у сфері обслуговування. Мені подобався цей світ, але хотілося спробувати створити свої правила, своє бачення гостинності. Щоправда, тоді я дивився на все не з бізнесової точки зору, а романтично. Схеми «від ідеї до реалізації» в моїй голові немає, я ніколи над цим не задумувався. Просто був певний момент, коли я зрозумів: окей, я тепер одночасно частина і цивільного простору, і військового. Як цивільний я згадав за свою мрію і вирішив її реалізувати.
Можливо, це не найкращий час, щоб починати бізнес у цій сфері. Але ніхто з нас не впевнений, що буде завтра. Може, завтра не буде зовсім. Тоді чому не спробувати сьогодні?
Приміщення я шукав більше року. Закохався в нього ще на фото й одразу написав щодо зустрічі. Простір дуже цікавий, він має два поверхи. Сходи — це взагалі моя фішечка. Я зі шпиталю потрапив додому, і треба було якось добиратися на четвертий поверх. Поки не навчився ходити, було важкувато. Тепер усі знайомі жартують, що я й заклад собі підбирав, щоб там обов’язково були сходи.
Багато чого ще не розумію, як зробити правильно в бізнесі, вчуся в ході роботи. Свого роду мій заклад — моя пісочниця, в якій я граюся, навчаюся, аналізую помилки і намагаюся їх докручувати. Хочу знайти золоту середину між бізнесом і відчуттям, що цей бо проєкт мені як дитина.
Хочеться створити простір, який надихає й пригощає дійсно хорошою кавою. Простір, у якому людина, прийшовши до нас, могла б видихнути і сказати: „Окей, ми знову тут, ми знову живемо, все добре, можемо рухатись далі”.
Знижка для всіх, хто у формі
У нас діє військова знижка 30%. Вона і для діючих військових, і ветеранів. А ще для будь-якої людини, яка заходить сюди по формі. Неважливо, яка це форма: військовий, рятувальник ДСНС чи працівник швидкої. І почалося все саме з працівників швидкої.
Біля входу стояла карета швидкої допомоги. Я вийшов, запитав, скільки людей в екіпажі. І виніс їм каву. Боже, люди наскільки розчулилися, ніби я щось визначне зробив. А я всього лиш проявив вдячність за їхню надважливу роботу.
Під час обстрілів дуже часто гинуть працівники служб, які приїжджають розбирати завали. Це одні з найважливіших ланок нашого суспільства. І така дрібничка — пригостити кавою чи дати знижку 30% — для найважливіших людей цього суспільства, я думаю, це окей.
Підвішена кава в нас теж буде, але я ще думаю, як це краще зробити. Щоб йшлося не тільки про каву, а можливість закрити різні потреби. По підтримувати один одного — це круто.
Коли я був у шпиталі, довго приховував від сім’ї, що я поранений. Мені одну ногу одразу ампутували, іншу оперували. Тільки по одному пораненню — 50 операцій. Але до мене приходили друзі, волонтери і просто прикольні люди, яких я не знав. Приносили піцу чи каву. Іноді від фондів а іноді з таких самих “підвісів”. Коли ти сам не можеш сходити й щось купити, важливо, щоб тобі принесли, щоб хтось просто приділив тобі увагу.
А ще біля мене весь час була моя подружка Олена, з якою я знався ще з 14-го року. Її чоловік військовий. Вона сиділа зі мною з ранку до ночі. Саме в цей період її чоловік загинув. Тож, так, найголовніше — це люди поруч.
Підтримка та увага — важливі. Водночас, я не хочу. щоб мене сприймали лише як людину «на протезах». В першу чергу я — людина, повноцінний член суспільства. Мені імпонує концепція Генрі Форда. Він наполягав, що людина, яка повертається з війни з інвалідністю, не має залишатися сама вдома й жити тільки на дотаціях держави. Круто, коли вона може самостійно заробити нормальні гроші і їх витрачати на свій розсуд.
Найсмачніша кава — розчинна „Галка” з пакетика
Найсмачніша їжа — це та, якою з тобою поділилися в моменти, коли ділитись немає чим. А найсмачніша кава — це довбана розчинна «Галка» з пакетика, яку ти засипаєш собі в рот і запиваєш водою. І думаєш,як круто, що вона була в кишені, збереглася, не розмокла, не зіпсувалася.
Ось рецепт цієї найсмачнішої кави. Перша половина рецепту народилась у війську, а другу я привіз з Канарських островів, коли ходив Атлантику під вітрилом.
Беремо півторалітрову пляшку крижаної води «Прозора» і спустошуємо туди стік кави «Галка». Працює золоте правило: чим більше «Галки», тим елітніший напій.
Далі починається найважливіше — ритуал. Пляшку з цією сумнівною жижею треба шалено розкалатати і дати їй «визріти». Розчинна кава відчайдушно чинитиме опір холодній воді, намагаючись намертво закріпитися на пластикових стінках, наче тримається за життя. Проте справжня магія стається тоді, коли замість «Галки» під руку потрапляє «Nescafe» 3 в 1, а у запасах знаходиться банка згущеного молока. У цей момент ваш напій здійснює квантовий стрибок прямо до канарського barraquito.
Але щоб цей напій смакував, ти маєш бути готовим до нього. Ти мусиш пройти шлях, який приведе тебе до цього напою.
Баракіто (ісп. barraquito) готується шарами, щоб зберегти витончений вигляд та поступово розкривати смак:
Згущене молоко (на самому дні склянки).
Лікер (найчастіше Licor 43 або кавовий лікер).
Кава, а зверху — збите молоко та ніжна молочна піна.
Цедра лимона та мелена кориця для фінального аромату.
